Довіра і конфлікт у структурі соціальної взаємодії: теоретичні підходи та сучасні інтерпретації

Анотація

У статті здійснено аналіз соціальної взаємодії як базового механізму формування довіри та конфлікту в сучасному суспільстві шляхом синтезу конфліктологічного, функціоналістського та інтеракціоністського підходів. Установлено, що соціальна взаємодія виступає первинним соціальним процесом, у межах якого відбувається формування як довіри, що забезпечує кооперацію, передбачуваність та інтеграцію, так і конфлікту, який виконує функції виявлення суперечностей, адаптації та соціальних змін. Запропоновано розглядати довіру як багаторівневий соціальний ресурс, що одночасно функціонує на міжособистісному, груповому та інституційному рівнях; обґрунтовано доцільність розгляду конфлікту не лише як результату структурних суперечностей, а як багатовимірного процесу, що формується під впливом соціальних, психологічних, комунікативних та інституційних чинників; запропоновано інтегративний підхід до аналізу конфлікту, який поєднує макро-, мезо- та мікросоціологічний рівні дослідження та враховує процесуальний характер його розвитку. Наукова новизна дослідження полягає у розробці комплексної теоретичної моделі взаємозв’язку соціальної взаємодії, довіри та конфлікту, відповідно до якої довіра і конфлікт розглядаються як взаємодоповнювальні механізми функціонування та трансформації соціальної системи. Доведено, що в умовах війни довіра виступає стратегічним ресурсом суспільної мобілізації та резильєнтності, тоді як конфлікт може виконувати функції адаптації, реконфігурації соціальних зв’язків і формування нових моделей колективної взаємодії.